COLLEGIUM MEDICUM (1773-1784 РР.)

Львівський державний медичний коледж ім. Андрея Крупинського – один із найстаріших вищих медичних навчальних закладів не тільки в Україні, а й у Європі. 1 жовтня 2008 року йому виповнюється 235 років.

Історія створення цього коледжу тісно пов’язана з діяльністю першого протомедика (головного лікаря) Галичини Андрея Крупинського – відомого вченого-реформатора, чиє ім’я золотими літерами написано на скрижалях літопису Західної України.

Андрей Крупинський, за метричними даними, народився 11 листопада 1744 р. у містечку Бєляни (Польща) в багатодітній сім’ї: він мав двох братів і трьох сестер. Їхні метричні свідоцтва зберігаються в Бєлянському костелі. Мати Анна Дзюбковська і батько Юзеф Крупинський, які походили із старовинних шляхетних родів, виховували дітей у дусі християнського милосердя і моралі. Дитячі та юнацькі роки Андрея проходили серед мальовничої природи рідного краю.

У Бєлянах він здобув загальну освіту, відзначався допитливим розумом, старанністю, чуйністю. Природним його покликанням було зцілення та оздоровлення всього живого. Заповітна мрія Андрея здійснилася в 1765 р., коли він вступив на медичний факультет Віденського університету. Цей славетний храм науки, заснований у середньовічні часи (1365 р.), був одним з осередків передової на той час науково-філософської думки в Європі.

Жадоба до знань у студента Андрея Крупинського була невичерпною. Крім медицини, він грунтовно вивчав філософію, теологію, історію медицини, філологію, мистецтвознавство. За університетські роки оволодів німецькою, англійською, італійською, французькою мовами, а також латиною.

У 1772 р. Андрей Крупинський успішно закінчив університет і став доктором медицини…

На жаль, про особисте життя вченого відомо дуже мало. В архівних документах вдалося знайти лише дані про його одруження: 27 лютого 1780 р. він взяв шлюб з дочкою вірменського купця Анною Бернатович. Вінчав їх вірменський єпископ у Львівському Кафедральному соборі.

Не зважаючи на свій короткий вік (долею йому було відміряно лише тридцять дев’ять неповних років життя, яке обірвалося 27 квітня 1783 р.), Андрей Крупинський залишив після себе чимало цінних трактатів і досліджень. Вони охоплюють широке коло питань медицини: анатомію, фізіологію, патологію, акушерство, терапію. Серед праць ученого – підручник для лікарів та акушерок польською мовою, що складається з п’яти частин, 2170 с.; трактати: про гарячку (латинською мовою), 567 с.; про причини виникнення гарячки та її лікування (німецькою мовою), 350 с.; наука про людське тіло (німецькою мовою), 500 с.

Андрей Крупинський – особа багатогранна, учений з енциклопедичними знаннями – був глибоко віруючою людиною. Його праці закінчуються зображенням ангела-охоронця і початковими літерами латинських слів «Quam ad majorem Dei Gloriam», що в перекладі означає «Для більшої слави Бога».

Численні архівні документи свідчать, що доктор медицини Андрей Крупинський – учений високої моральної чистоти – по праву вважається засновником медичної освіти і охорони здоров’я на західноукраїнських землях.

… Минали роки і століття. Приєднана після першого поділу Польщі до імперської Австрії (1772 р.) Галицька Русь – благословенна західноукраїнська земля – стала на шлях духовного і наукового відродження та всебічного розвитку, що яскраво виявилося і в царині медицини.

Імператриця Австрії Марія Терезія з метою поліпшення медичного обслуговування населення, розвитку медичної освіти і науки у Королівстві Галичина і Лодомерія (Володомирія) декретом від 22 грудня 1772 р. призначила доктора медицини Андрея Крупинського крайовим протомедиком Галичини і професором, доктора медицини Йоганна Спавенті – провінційним протомедиком і професором; трьох магістрів медицини Йоганна Вальца, Франца Огессера та Антоні Кремлера – крайовими хірургами і акушерами, а також ад’юнктами.

Андрею Крупинському було доручено створити на західноукраїнських землях систему медичної служби і медичної освіти за планом лейб-медика імператриці, професора Віденського університету Герарда ван Світена.

Тим де декретом передбачено відкриття у Львові медичного колегіуму.

f01

Будинок Духовної академії. У 1773 р.
тут почав діяти медичний колегіум
f02

При цьому костелі, приміщення якого збереглося донині (на вулиці Коперника), з 1634 р. у двох дерев’яних будинках знаходилася лікарня св. Лазаря для неімущих, де пізніше були клініки медичного та акушерського колегіумів, медичного факультету і медико-хірургічної студії Львівського університету

Перед протомедиком Галичини Андреєм Крупинським був непочатий край роботи… Як просвітитель і гуманіст, він вступив на землю України з благородними помислами і намірами – утвердити в краї дух милосердя, оздоровлення людини, екологічної чистоти та безкорисливу турботу про материнство і дитинство. Крупинський прагнув, щоб медицина стала надбанням народу і служила народові. Тому першочерговим завданням він вважав відкриття у Королівстві якнайбільше медичних навчальних закладів.

На його клопотання губернатор граф Антоні Перген 20 березня 1773 р. видав розпорядження, згідно з яким у Львові розпочалося читання лекцій з усіх галузей медичної науки для осіб, що займалися лікарською, акушерською і аптекарською практиками, але не мали дипломів.

Слід зазначити, що аналогічні навчальні заклади з’явилися у Франції в 1728 р., у Німеччині і Австрії – у 1751 р., в Росії – у 1754 р., в Англії у – 1765 р. Термін навчання в них був від одного до трьох років.

Урочисте відкриття Львівського медичного колегіуму відбулося 1 жовтня 1773 р. Цей день ознаменував зародження середньої медичної освіти на західноукраїнських землях.

Навчання в колегіумі було безкоштовним. Більш того, слухачі перебували на повному утриманні землевласників, які скеровували їх на навчання. З губернаторського фонду вони одержували по одному гульдену на тиждень.

Слухачами колегіуму могли стати фізично здорові, морально стійкі особи обох статей віком від двадцяти одного до тридцяти років. Звичайно відбирали інтелектуально розвинених, які відзначалися милосердям і любов’ю до акушерської справи. Обов’язковим було знання польської та німецької мов, якими велося викладання в колегіумі.

За статутом навчання в колегіумі тривало один-три роки. При колегіумі діяли курси прискореної підготовки акушерок. Це сприяло значному покращанню акушерського обслуговування в Королівстві. Акушерки, які сумлінно ставилися до виконання своїх обов’язків, щорічно одержували грошову винагороду – від 100 до 200 флоринів.

За десять років існування (1773-1783 рр.) Львівський акушерський колегіум випустив понад 100 акушерок, у тому числі сорок з трирічним терміном навчання.